.RU

Василь Яременко. На замовлення вічності - старонка 30




КОМЕНТАР до перекладу «Повісті врем’яних літ»


Повний коментар до «Повісті врем’яних літ» — справа академічного видання.

Поданий нижче коментар розраховано на найширший загал читачів і підпорядковано одній меті—прояснити текст, розширити стиснену літописною лаконічністю інформацію про окремі події та подати відомості, що мали б сприяти розумінню змісту.

Перекладач, відтворюючи сучасною мовою текст Іпатського списку «Повісті врем’яних літ», користувався такими принципами:

1. Подати якнайточніший переклад, наскільки дозволяв це досвід і знання перекладача. Тому найменші доповнення до тексту, необхідні для його прояснення, подано в квадратних дужках.

2. Всі історичні реалії — географічні назви, імена, історична термінологія залишені без змін, але подані за сучасним правописом (ГургЂв — Гургів, тобто Юр’їв). Коментар до історично-географічної топоніміки подано в окремому покажчику «Коментар до літописних географічних назв». Всі терміни, що відбивають історичний колорит, подані в «Короткому словнику історичної термінології, що вживається в «Повісті врем’яних літ». Перекладач виходив з того, що помилка коментатора— значно менше лихо, аніж спотворення тексту оригіналу Саме тому краще помилитися в поясненні, коментарі, аніж неправильно перекласти.

3. В тексті літопису є чимало паралельних форм: Олег і Ольг, руські, руськії; словени і словіни, Новігород і Новагород, Новгород і т. д. Перекладач вважав за недопустиме уніфіковувати ці й іиші форми. чи, скажімо, перекладати «словіни» і «словени» як «слов’яни», що часом зустрічається в існуючих російських і українських перекладах. Що така розбіжність не є наслідком неуважності перекладача чи редактора, читач завжди має змогу переконатися, звернувшись до тексту оригіналу, який друкується зліва. Читач із філологічною освітою і знанням старослов’янської мови може взагалі обійтись без перекладу, маючи текст оригіналу.

4. Місця, що коментуються, в тексті перекладу не зазначаються. Окремо подається коментар до недатованої частини літопису і до річних записів, які потребують коментування. Читач, прочитавши той чи інший річний запис, може знайти пояснення під відповідним роком в коментарях чи відповідних іменних покажчиках.

5. В тексті «Повісті врем’яних літ» багато цитат з Біблії. Літописець з біблійним текстом поводиться вільно. Часом компілює, стягує різні тексти, переказує своїми словами. У коментарях у переважній більшості вказано, з яких біблійних книг літописець бере цитати: назви біблійних книг подаються скорочено, перша цифра, відділена крапкою, означає число глави тієї чи іншої книги, подальші цифри — зачала (рядки), що мають однакову нумерацію в усіх існуючих виданнях Біблії.

6. У перекладі залишено без змін написання імен, воно повністю відповідає традиції живого народного мовлення: Євга (Єва), Ларивон (Іларіон), Костянтин (Константин), Олександр (Александр). Літописець взагалі уникає «акання» і навіть ім’я Аскольда кілька разів пише через «О» — Оскольд.

Для коментування використано численні наукові видання, праці російських і українських вчених, дослідників «Повісті врем’яних літ».

Переклад «Повісті врем’яних літ» здійснено за виданням: Летопись по Ипатскому списку, издание Археографической комиссии // Спб, 1871.

КОМЕНТАР
до недатованої частини «Повісті врем’яних літ»


«Літописець Руський» — під цією назвою в Іпатському списку подано «Повість врем’яних літ», «Київський літопис» і «Галнцько-Волинський літопис» — найдавніший літописний звід київської редакції, що охоплює події до 1292 р. Рукопис Ігатського списку було виявлено в костромському Іпатському (Іпатіївському) монастирі. Із трьох літописів цього Зводу до нашого видання включено тільки початковий літопис — «Повість врем’яних літ», що подає відомості до 1117 р. включно.

«Чорноризця Федосієвого монастиря Печерського» — в Іпатському списку ім’я автора не зазначено, але в іншому списку — Хлєбниківському — його вказано: «Нестора чорноризця Федосієвого монастиря» Тривалий час Нестор вважався одноособовим автором «Повісті врем’яних літ». Академік Шахматов висунув добре аргументовану гіпотезу, що «Повісті врем’яних літ» передував «Початковий звід», упорядкований в 70-х рр. XI ст. Никоном і відредагований вдруге в 90-х рр. XI ст. ігуменом Києво-Печерського монастиря Іоанном. Цей «Початковий звід» до нас не дійшов, але відбився в новгородському літописанні. Згідно гіпотези О. О. Шахматова, Нестор суттєво переробив «Початковий звід», доповнив записами подій кінця XI — початку XII ст. Ім’я автора «Повісті врем’яних літ» зазначено також у «Києво-Печерському патерику»: «Нестор, иже написа літописець». Роботу над «Повістю врем’яних літ», як твердить О. О. Шахматов, Нестор здійснив у 1110—1112 рр. Після смерті київського князя Святополка, покровителя Печерського монастиря, літописання було передано з Видубецький Михайлівський монастир, де в 1118—1119 рр. ігумен Сильвестр переробив заключні статті «Повісті врем’яних літ». Його запис зберігся в Лаврентіївському списку. Таким чином, події руської історії в «Повісті врем’яних літ» охоплюють час від 852 р., коли «нача ся прозивати Руська Земля», по 1117 р. включно. Далі йде Київський літопис (роки 1118—1198), а за ним — ГалицькоВолинський (1202—1292 рр.).

Додані в дужках слова «і ті, що течуть» — конче необхідні. На цьому місці літописець і наступний редактор невдало поєднали відомості із двох джерел. Словами «и рЂку Тигру тЂкущую межи Миди и Вавилоном...» закінчується запозичення із «Хроніки» Георгія Амартола, а продовження взято із іншого джерела — «Хронографа». В результаті поєднання вийшло, що ріка Тигр тече на північ до Понтського (Чорного) моря. Тут, очевидячки, двома авторами поєднано різні тексти.

Подібну суперечність фіксуємо і далі, коли мова йде про походження русі як народу: «В Афетовій же частині сидять русь, чудь і всі народи...» Стверджується, що русь — східноєвропейський народ. Наступне речення стверджує, що русь — західноєвропейський, «варяжський» народ:

«Афетове ж коліно і це: варяги, свеї, урмани, готи, русь, агляни, галичани, волохи, римляни, німці, корляги, венедиці, фрягове та інші». При цьому «варяги» тут названі як окремий народ, а попереднє речення стверджує, що «варяги» — це всі народи, що мають осілість понад морем Варязьким, під яким виразно названо уже не Балтійське море, а весь водний простір навколо Європи від Балтійського моря до Середземного: «Понад цим же морем (Варязьким) сидять варяги — в напрямку на схід, до меж Симових, і на захід понад тим же морем сидять до землі агалянської і волоської».

Тут також маємо поєднання відомостей із різних джерел, що дали поштовх до створення теорій про норманське і кельтське походження русі (полян, українців) як народу.

«дні Нектана і Фалека» — Іоктан і Фалек — біблійні персонажі, сини Євера, внука Симового,— народилися через сто років після потопу, за їхнього життя, згідно Біблії, було змішання мов і розсіяння людей, щоб вони оволоділи землею.

«в ширину 5323 лікті». Лікоть — біблійна міра довжини, дорівнює 0,5 м.

Літописець непослідовний у вживанні найменування племені — словени і словіни. Цю непослідовність залишаємо непорушною, оскільки, здається, він має на увазі все-таки два племені, а не одне.

«7 море те називають Руським» — заслуговує на увагу, як нам здається, пояснення, назви, дане С. Шелухіним у книзі «Звідкіля походить Русь» (Прага, 1929). Він наводить цікаві факти про існування ще до н. е. на півдні Франції у Галлії держави «Ruthena Civitas», жителі якої називалися русини, рутени, рус, русь, а в грецькій вимові — рос. У п’ятому столітті ця Русь великою масою вийшла звідти в римську провінцію Норік («названий норцями, що суть словени»), а звідти, асимілювавши кельтські племена, через 200 років пішли двома напрямками: одні через Дунай в Чехію, Словаччину, Галичину, а другі — вниз по Дунаю до Азовського моря, до своїх прародичів — полян. Вони зберігали за собою назву рутени, русини, русь, стали відомим народом в Причорномор’ї і від них Понтське море стали називати Руським морем.

«Апостол Андрій» — згідно Біблії, родом із Віфсаїди, брат апостола Петра і його помічник у рибальстві, один із перших послідовників Ісуса Христа, проповідував у Греції і в Подніпров’ї, був розіп’ятий на

хресті конфігурації, пізніше відомої під назвою Андріївський хрест. Відносно християнського місіонерства літопис подає три суперечливі твердження: про місіонерську подорож по Дніпру Андрія Первозванного, під 983 р. стверджує, що Русь християнські апостоли не відвідували, а під р. 898 — що християнським первоучителем нашим був апостол Павло. І. Я. Франко про це «оповідання» в літопису писав, що воно «досить натягненим способом відносить початок християнства на Русі до часів апостольських, не має під собою ніякої історичної основи. Згадка про Корсунь, де буцімто проповідав Андрій, велить нав’язати його як пізнішу парість якоїсь корсунської легенди, що нав’язувала початок християнства в Корсуні до імені апостола Андрія, так, як інша, дохована до наших часів, «зв’язала його до імені Климента, ученика Петрового і одного з перших пап

римських» (т. 6, с. 18).

2010-07-19 18:44 Читать похожую статью
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • © Помощь студентам
    Образовательные документы для студентов.