.RU

Шшшя критика - 95


У Косач-Кривинюк цього листа нема. т Бабишкін. - С. 120. У Косач-Кривинюк листа нема. Чи Леся Українка не рекладала щось із Верлена, з опублікованих досі джерел не дасться встановити. Не знас про те й сестра її Ісидора Петрівна Косач-Борисова. яка живе у США. т Із секретів. - С. 72.


Бабишкін.-С. 108. Статтю, російськомовну; первісно без назви, позначено 19 березня 1906, але надруковано вперше 1956 (Косач-Кривинюк- - С 785).


482




Але так можна було звертатись до читача, в чиїй інтелігент* „ості не сумнівались. У відношенні до земляків (шевченківська ж бо традиція, починаючи від супровідних текстів до «Гайдамаків»!) неодмінно належалася знижка. Одверто кажучи, сором бере (не за Лесю Українку навіть, а за її адресатів) читати такі застереження, з якими вона рекомендувала Метерлінка «Літе* ратурпо-науковому вістникові», писавши з Зеленого Гаю під Гадячем

18

травня ст. ст.

1900

до

В.

Гнатюка:
«Згодом пришлю свій

переклад

одпоактової

драми Метерлінка

“Щіпітше

".

Хотілось би мені

дуже, щоб наша публіка

русько-українська познайомилась би з сим новітнім драматургом

в

його найкращих творах, а до того ж вукр[аїнському]

перекладі. Нехай Ваша

хв[альна] редакція поборе відому мені свою нехіть

до

“модерністів”

і прочитає

мій переклад, я певна,

що

ся оригінальна

і

тонко

написана

річ

неможе не звернути на себе уваги

навіть

пристороннього читача

”.

Я

не

абсолютна (далеко ні!) поклонниця

Метерлінка і взагалі

модерни

"

але в трьох драмах сього автора я

справді бачу нові елементи

штуки, скомбіновані з великим таланом.

Одну з таких драм оце маю

подати»191.

Прикро, що й у власних судженнях про мистецтво вона вряди-годи дивилась очима не своїми, а наче взятими напрокат у зазбручанського Мойсея. Так, про Бекліна в листі з Берліна (19 червня ст. ст. 1899) до Михайла Павлика: «Хтось прислав “Будучність” - чудне воно! і як відноситься Беклін до українського ідеалу?..»198 А перед тим, 14 червня, у листі звідти ж до батьків, ще виразніше: «Бачила я на виставці знаменитого Бекліна, нехай мене повісять його поклонники, але я далебі не розумію, на чім держиться його слава. Що тут нового? Дерев’яні центаври, бридкі сатири, голі жінки...»
Прикро, - якщо воно навіть і легенда, - що саме з її ім'ям пов'язують винахід українського літературознавчого терміна, зовсім у дусі «секретів поетичної творчости», для цілого напряму в поезії: «дзеньки-бреньки». Прикро, що сама вона вчасно не спротивилась багато чому, що пізніше, як її авторитетне слово, використовували ворожі мистецтву люди у боротьбі проти мистецтва.
Тяжко прикро, що Леся Українка не здійснилась.

Натура «буковинської орлиці», Ольги Кобилянської, була без порівняння поверховіша, та зате глибину компенсувала ЇЙ неймовірна, просто мімозна перечуленість. Як слушно каже


т Косан-Кривинюк. - С 513 н. У Бабитін (с. 177 н.) різночитання: зам. «одноактової» - «одноактної» і зам. «оце маю подати* - «оце, власне, маю подати». Редакція таки поборола «нехіть», і нерекладЛесі Українки, підзаголовком «Неминуча», побачив світ у «Літературно-науковому вістнику», вересень 1900. (Далі як Мтерлінх-Леа Українка). КосачгКривинюк. - С. 494.




* Бабишхін. - С. 221. У Коса+Кривинюк листа нема.




ЗІ* 483


Анатоль Костенко, зіставляючи ЇЇ з літературною подру^ «Кобилянська - нерішуча, не завжди певна себе, проявляла прагнення свої несміливо й невиразно, почуття виходили н


Of НІ ЛП ^ц*

зовні пригашеними, а слова недомовленими»-" . Тим-то й 0 накові типові ситуації, що на них рокована була доля україц ської літераторки, призводили в неї аж до гротескових виявів


Мітологічне тут радше так: модернізована казка про За грожену з усіх боків драконами самотню царівну, що виглядає ца ренка-визволителя. Але навіть тоді, коли вона зважувалася з тим відкритись, - і то адресатові, який заслуговував на абсолютно інтимну довіру, Василеві Стефани кові, - робилося те з побудовою усіх можливих заборол приказкової української цноти:


«Питаєте, куди я ходжу? Ще в город. Одного разу спізнила-м ся трохи, якийсь панок, що плентався також там, почав мене переслідувати. Здається, думав, що я прийшла сама, щоб товариства шукати, але я справді прийшла лиш тому сама, щоб самою бути. Чому думають люди вперед погано, а потім аж добре? І коли він раз в раз переходив коло мене і, переходячи, дивився мені в лице, - я собі думала: Wieviel grobe Instinkte müssen in dir sein, daß sie dich lenken, і ішла далі, так якби коло мене ніхто не переходив, і ніхто взиваюче не заглядав в лице. Я се лиш так пишу, і до того, що нема тут такого кута, де би можна спокійно сидіти, і слухати, і бачити, як дерева з весною розвиваються зеленіють чимраз більше і більше, і тихонько співають: “Весна”. [...] Але як прийде літо, я правдоподібно в гори поїду. Я мушу поїхати. Там ждуть на мене вже всі смереки, а може, і яструб який. Часом, як я лежала під смереками і прислухувалася їх шуму, - переносивсь його оклик лісом, і я відповідала: “Я тут"»201.


Якщо «панка» і «яструба» полишити у спокої з погляду психоаналітичного, то все одно можна впевнено твердити, що й чисто літературна «нижня» свідомість Кобилянської накопичила досить матеріялу, з якого вийшло б щось видатне, для всіх цікаве й важливе. Але розібратись у тому, збагнути, що в читача крилося за тим підсиленим інтересом до «грубих інстинктів», і, замість уникати проблеми, навпаки, взяти її впрост за роги, -для того треба таки було переступити межу. Де ж, одначе, було взяти сміливосте на те, коли навколо стільки страхіть, і своїх, і чужих, і дійсних, - і уявних, що діяли ще дужче, ніж дійсні!


Загальним жупелом був Станіслав Пшибишевський, письменник, який жив тоді в усіх на вустах як автор роману «Ношо sapiens». Леся Українка, щоправда, ставилась до нього тільки з холодним презирством. Її обходив лиш, на її думку, шкідливий ідейно-громадський вплив, розповсюджуваний його писаннями. Сама атмосфера, самі проблеми як такі її не хвилювали і, з огляду на її життєву наставу, не могли хвилювати. Але Коби- лянську страшенно хвилювало якраз це. Вона не могла заспокоїтися, що хтось здатний захоплюватися речами, зображу-




^ Анатоль Костенко. Леся Українка. - K.: Молодь, 1971. - С. 233. (Житія


славетних).




201 Лист із Чернівців, 24 березня 1899 (Кобилянська. - С. 398).




АРА


ваними саме цим автором, саме такою людиною. В одному листі «о Гіетка Тодорова (з ЗО січня 1901):
«Шкода його талану, що розбив на хоробу. Скільки разів починала я його діла читати - так і не могла їх кінчити. Та вічна бабранина його в відносинах між жінкою і чоловіком в грубшім смислі слова, та брудна хоробливість - вона мене все так поражала, що я з обридженням кидала його книжку з рук і не брала її більше. [...] Не люблю таких мужчин і не люблю таких зде- нервованих авторів»*4.
І от приходило те, чим єдино можна компенсувати брак від* ваги: тотальне - принаймні на людях - самозаперечення.

2010-07-19 18:44 Читать похожую статью
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • © Помощь студентам
    Образовательные документы для студентов.